Балада про наше рідне село.

Як люди кажуть....

Десь колись два рідні брати небачилися роками. І от одного разу Бог дав що вони випадково зустрілися ( здибалися)...Біля маленької липи яка там росла. Це урочище почали називати Богдав а маленьку липу «дибою».
Дерево росло а біля нього люди почали ставити будинки. Іще трохи це місце називали Богдав але потім хтось випадково поміняв букву «В» на «Н» і стали називати село Богдан.
Диба іще до недавна росла біля церкви. І всі казали зустрінемося біля диби. Але 2-3 роки тому назад прийшла велика буря і звалила стару «дибу» в річку.
Але думаємо що наше село іще довго буде процвітати на березі річки.
Правда вже без «диби»...