Полонини — це розташовані високо в горах відкриті і незаліснені частини гір. Саме тут, протягом багатьох віків, місцеві жителі (гуцули) випасають худобу — корів, овець, кіз, коней. Осередками випасу є колиби — сезонні будівлі, де живуть і господарюють пастухи під керівництвом ватага-вівчаря. Тут можна скуштувати та побачити процес виготовлення різних продуктів із молока — бринзу, вурду, жентицю. З давніх часів місцеве населення займалося тваринництвом. Тому вся високогірна частина району зайнята полонинним господарством. Вихід на полонину відбувається в травні і триває аж до вересня. Умови життя пастухів на полонині важкі: у високогір'ї часті холоди, два з трьох днів — дощові. Праця триває від світанку до ночі. Три речі, які характеризують життя гуцульських пастухів — це бринза, трембіта і ватра. На полонині Берлебашка, що знаходиться на території Карпатського біосферного заповідника і через яку проходить Закарпатський Туристичний Шлях створене показове полонинське господарство, де туристи можуть самі прийняти участь в виготовленні бринзи, вурди, ближче ознайомитися з полонинською кухнею, під полонинські наспіви запалити ватру, переночувати на сіні, одягнути справжню гуцульську одежу: лейбан, кожух, запаски, вишиванку, крисаню. А вистави народного театру дозволять відпочиваючим краще ознайомитися з елементами культури, обрядами та традиціями гуцулів.
Господарський комплекс Рахівського району слабо розвинутий. У валовому суспільному продукті переважає промисловість. Провідною галуззю промисловості є лісова, деревообробна і целюлозно-паперова. Інші галузі представлені невеликими підприємствами машинобудування і приладобудування, які потребують реструктуризації. За останні роки динамічно розвивається малий бізнес. Особливістю сільського господарства Рахівського району є дуже низька землезабезпеченість. На одного мешканця району припадає лише 0,01 га ріллі (при 0,14 га в Закарпатті і 0,63 га в Україні).