(російською Бичков, угорською Nagybocskó, словацькою Veľký Bočkov, чеською Velký Bočkov, на їдиш Бичкив, Бичкев) – селище міського типу (з 1947 року) в Рахівському районі ,одне з найстаріших населених пунктів східного Закарпаття. Розташоване у мальовничій уголовині біля підніжжя Карпатських гір,на правому березі швидкоплинної ріки Тиса при впадінні в неї гірської рікчки Шопурки,за 35 км від районного центру (Рахова),за 174 км від обласного центру (Ужгорода) та за 29 км від Центру Європи (околиця с Ділове), За 12 км від залізничної станції Солотвино.

Населення – 9422 чол., з них переважна більшість українці. Проживають також угорці, росіяни, румуни, цигани та представники інших національностей.

Великий Бичків – найстаріший населений пункт Рахівщини. Першу згадку про нього в до-кументальних джерелах знаходимо ще в кінці XIY століття. В грамотах Мараморощини XIY-XY ст. відзначено, що угорський король Людовік Великий у цьому році подарував синам воєводи Сааза Балку, Драгу та Іоану – Бичків, Білу Церкву, Тересву і Буштино ( 11 серпня 1373 року ). Хоча ряд джерел вказують на те, що заселення Великого Бичкова почалося рані-ше, наприкінці XIII століття виникло поселення на правобережжі Тиси, потім у XIV-XY ст. заселювалась ліва сторона Тиси, що зараз входить до складу Румунії.